Я досі не розумію, як саме планувала виграти. 300 000 $ — величезна сума. Але перемогла я тому, що вірила і діяла.

Тоді, без мого відома, навіть не вручивши мені запрошення на засідання суду, винесли рішення про те, що я маю виплатити ці гроші. Я, ковтаючи сльози, сиділа, вивчала закони й намагалася зрозуміти, як вони взагалі це провернули. Знайшла купу нестиковок, розповіла про це на ТБ і підняла галас на всю Одесу.

Мій намір почав працювати на мене.

По-перше, судова система якось «занервувала». На другому засіданні вони вже не так вальяжно виносили вердикти, розуміючи, що зі мною жарти погані. Я ж сама тоді склала промову, прочитала її в суді, зазначила закони, які суддя не має права порушувати. Дала чітко зрозуміти, що я все записую на аудіо. Навіть попросила суддю запросити ЗМІ, чого мені, звісно, не дозволили.

Зазвичай таких людей, які потрапили в біду, як я, лускають як горішки. Усім байдуже на те, що ти залишишся без дому. Це насправді жахливо, коли судді начхати на закон, тому що йому вже «позолотили ручку» і дали чіткі вказівки.

Пам’ятаю, моя суддя пішла радитися зі своїми вищими ешелонами влади, і її цілу годину не було. Вона боялася. Вона реально боялася мене, адже в неї вже був досвід «зірки екрана», і вона розуміла, що все може повторитися.

Якби ця «зірка» знала, як непросто мені — та практично неможливо — тоді було виділити 200 $ на цей самий екран...