Продвижение бизнеса Shev Connect

ІнодІ Ангел — Це просто ЛЮДИНА, ЯКа оПИНИЛАсЬ ПОРЯД ВЧАСНО.

Ангели Різдва

Історія, яка почалася на Різдво Христове...

Пожертвувати

ХТО ТАКІ «АНГЕЛИ РІЗДВА»

Історія «Ангелів Різдва» розпочалася приблизно десять років тому.

Ми давно хотіли займатися благодійністю, але зовсім не розуміли, як це робити. І, якщо говорити відверто, у мене самої тоді був один із найскладніших періодів у житті. Величезний борг за будинок, необхідність буквально заново будувати власне життя.

Про яку велику благодійність власним коштом могла йти мова?

Але одного разу ми з подругою все ж таки приїхали до дитячого будинку.

І саме цей день змінив дуже багато.

Ми побачили не дитячий будинок.

Ми побачили дітей, які чекають.

Діти оточили нас майже одразу.

Вони хотіли розмовляти, знайомитися, бути поруч. Але найбільше мені запам’яталися їхні очі.

У них було очікування.

Напевно, найважче було усвідомлювати, що ми приїхали, проведемо з ними кілька годин — і поїдемо. Ми не могли забрати цих дітей додому. Не могли одразу змінити обставини їхнього життя.

Але могли дати їм дещо інше.

Увагу. Радість. Враження. Відчуття, що комусь не байдуже.

Я повернулася додому й довго думала: що ми насправді можемо зробити?

І тоді з’явилася ідея, з якої все почалося.

ОДНА ДИТИНА — ОДИН АНГЕЛ

Ми вирішили не збирати гроші.

Ми хотіли, щоб між людиною та дитиною не було безособового переказу на картку.

Ми зібрали інформацію про дітей і звернулися до одеситів:

Станьте Ангелом для однієї дитини.

Оберіть подарунок, підготуйте його самі, приїдьте разом із нами й особисто вручіть його дитині.

Ми також звернулися до будинків для людей похилого віку. Тому що там побачили те саме — людей, яким іноді потрібні не стільки речі, скільки увага іншої людини.

І на Різдво відбувся наш перший великий виїзд.

Прийшло неймовірно багато людей.

Одесити обирали подарунки та готували їх із такою любов’ю, ніби для власних дітей. А потім приїхали разом із нами й особисто їх вручили.

Так звичайні люди вперше стали Ангелами Різдва.

А після нашого візиту до будинку для людей похилого віку нам розповідали, що його мешканці згадували цей день ще близько місяця.

Ми приїхали лише на кілька годин.

А для когось ці кілька годин стали справжньою подією.

НАМ СТАЛО ЗАМАЛО ПРОСТО ДАРУВАТИ ПОДАРУНКИ

Одного разу ми привезли до дитячого будинку величезну коробку з подарунками.

Ми вигадали цілу виставу: прилетів дрон, з’явилася коробка, її відкрили — і діти ахнули.

Ми діставали подарунки один за одним.

Це було справжнє диво.

Але поступово ми почали помічати дещо інше.

Дітям були потрібні не лише речі.

Їм був потрібен світ за межами дитячого будинку.

Ми почали возити дітей у кіно, зоопарк, на різні заходи, влаштовувати великі виїзні свята й пікніки, збирати разом дітей із різних дитячих будинків.

Я пам’ятаю, як деякі діти буквально завмирали перед екраном у кінотеатрі.

Для нас це звичайний похід у кіно.

Для них — нова частинка величезного світу.

І тоді ми зрозуміли одну з найважливіших речей, яка й досі визначає роботу «Ангелів»:

Щоб людина почала мріяти про більше, спочатку вона має побачити більше.

Особливо непросто було з підлітками.

Вони вже мало в що вірили.

Закриті, насторожені, іноді колючі. Я подумки називала їх вовченятами.

На одному із заходів ми попросили дітей написати, що вони насправді хотіли б отримати в подарунок.

Кілька підлітків написали: телефон.

Дорогий подарунок.

Але наші Ангели вирішили їх придбати.

Я ніколи не забуду обличчя одного хлопчика, коли йому справді вручили телефон.

Він просто не міг повірити.

І тоді з’явилася фраза, яка залишилася з нами на довгі роки:

МРІЙ НА ПОВНУ — АНГЕЛИ ДОПОМОЖУТЬ

Для нас вона ніколи не означала: «Ми здійснимо будь-яке бажання».

Вона означала інше:

Не бійся прагнути більшого у своєму житті лише тому, що сьогодні ти опинився у складних обставинах.

Потім прийшла війна, і допомога стала іншою.

Коли почалася війна, було вже не до свят.

Людям були потрібні ліки, продукти та речі першої необхідності.

Ми їздили під обстрілами, привозили ліки до Херсона, отримували та розподіляли гуманітарну допомогу.

З’явилися наші «Мішечки добра».

Ми збирали продукти й необхідні речі в окремі набори та передавали їх сім’ям і людям, які опинилися у складних життєвих обставинах.

ДОБРО ПОВИННО ОБ'ЄДНУВАТИ

Ангели змінилися разом із часом.

Але суть залишилася незмінною:

Бути поряд, коли людині особливо важко.

Потім з’явилися «Марафони добра».

Ми об’єднували дітей, підлітків, родини, друзів і просто небайдужих людей навколо простих добрих справ.

Ліпили вареники.
Допомагали іншим.
Прибирали території.
Проводили заходи.

Усе це робилося заради однієї великої ідеї: що більше людей уміють об’єднуватися навколо творення, радості та взаємодопомоги, то більше добра стає навколо нас.

Але весь цей час мене не полишала думка про наших підлітків.

Тому що свято закінчується. Подарунок колись ламається. Екскурсія завершується. А дитина дорослішає.

А ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З НЕЮ ПОТІМ?

На той час я сама вже пройшла дуже складний життєвий період.

Розбиралася з боргами. Будувала бізнес. Навчалася. Почала створювати власні тренінги та передавати людям знання, які колись допомогли мені самій рухатися далі.

І одного разу я приїхала до дитячого будинку вже не з подарунками.

Я приїхала з тренінгом.

Я розповідала підліткам про цілі, професію, гроші та бізнес.

Буквально крок за кроком показувала їм, як людина, маючи зовсім невеликий старт, може почати заробляти, створити власну справу й одного дня придбати свій дім.

І сталося те, чого я не очікувала.

Вони слухали.

Ті самі підлітки, які раніше майже ні в що не вірили, дивилися на мене зовсім іншими очима.

У якийсь момент я побачила найголовніше: вони повірили, що інше життя взагалі існує.

Серед цих дітей були Соня та Богдан.

І саме тоді в мене почала складатися ідея, яка згодом отримала назву «СЕКУНДА ДО».

Тому що в житті підлітка є особливий момент.

Він виходить із дитячого будинку або складної сім’ї — і перед ним постає вибір.

Але назвати це повноцінним вибором часто неможливо.

Якщо в тебе немає грошей, професії, роботи, житла, сильного дорослого поруч і розуміння, що робити завтра, найпростіший шлях майже завжди виявляється найдоступнішим.

І в нас є буквально секунда до того, як обставини почнуть обирати за ньог

МИ ВИРІШИЛИ ВСТИГНУТИ РАНІШЕ

Коли Соня вийшла з дитячого будинку, вона намагалася знайти роботу. Її не брали.

Тоді я взяла її до себе.

Ми почали навчати її створювати сайти, працювати з чат-ботами та опановувати сучасні інструменти. Але найголовніше — у неї з’явилася можливість застосовувати свої знання й заробляти.

Богдану допоміг інший дорослий — почав навчати його своєї справи.

Таня обрала напрям, пов’язаний із професією косметолога.

НЕ ПРОСТО ДОПОМОГТИ →
А НАВЧИТИ ЖИТИ САМОСТІЙНО.

Так цілком природно склалася ця модель.

Професія. Наставник. Сильне оточення. Практика. Перший заробіток.

А далі — рішення самої молодої людини.

Ми можемо відчинити двері. Але пройти крізь них вона має сама.

ТАК НАРОДИЛАСЯ «СЕКУНДА ДО»

Сьогодні «Ангели Різдва» продовжують допомагати, проводити заходи, освітні програми, майстер-класи та «Марафони добра».

Але «Секунда до» — особливий проєкт.

Тому що тут ідеться вже не про один щасливий день. Ідеться про те, яким може стати все подальше життя людини.

Ми хочемо знаходити підлітків, яким просто немає звідки отримати хороший старт, і поєднувати їх із тими, хто може цей старт дати: підприємцями, фахівцями, наставниками, компаніями, інвесторами та звичайними людьми.

Не утримувати людину все життя.

А допомогти їй здобути професію, потрапити в сильне оточення, почати заробляти та стати самостійною.

І одного дня самій опинитися по інший бік.

Стати Ангелом для наступного.

МОЖЛИВО, ДЛЯ КОГОСЬ САМЕ ВИ СТАНЕТЕ ТІЄЮ САМОЮ «СЕКУНДОЮ ДО»

Допомогти оплатити навчання.

Взяти підлітка на стажування.

Стати наставником.

Дати першу роботу.

Підтримати проєкт як партнер.

ПРИЄДНАТИСЯ ДО «СЕКУНДИ ДО»